Інфекційний мононуклеоз — це захворювання з групи герпесвірусних інфекцій, яке найчастіше спричинює вірус Епштейна — Барр (ВЕБ), рідше — цитомегаловірус.
Хвороба характеризується слабкою інтоксикацією, помірною гарячкою, збільшенням зовнішніх лімфатичних вузлів, запаленням мигдаликів (тонзилітом), збільшенням печінки і селезінки, а також характерними змінами в аналізі крові.
Інфекційний мононуклеоз спричинюють герпесвіруси, найчастіше вірус Епштейна — Барр (ВЕБ), рідше — цитомегаловірус. Джерелом інфекції є хворі люди, які виділяють віруси зі слизом з носоглотки та слиною, а також з кров'ю, сечею, фекаліями та іншими секретами. Люди, які перенесли хворобу, можуть залишатися резервуаром вірусу до 18 місяців. Передача вірусів відбувається повітряно-крапельним шляхом (зі слиною, через тісний контакт), контактно-побутовим шляхом, через кров (гемоконтактний механізм), статевим шляхом, при оро-генітальних контактах, а також від матері до дитини під час вагітності (трансплацентарно), пологів та грудного вигодовування. Для зараження потрібен тривалий контакт, оскільки віруси виділяються неінтенсивно. Діти можуть заражатися через іграшки, забруднені слиною, а також через спільне користування посудом або білизною.