Епідидиміт – це запалення придатка сім'яника, що проявляється запаленням, почервонінням та набряком у ділянці калитки (мошонки). Розрізняють гостру та хронічну форми. Якщо епідидиміт не лікувати вчасно, до нього може приєднатися орхіт (запалення сім'яника), що призводить до орхіепідидиміту. Це захворювання часто зустрічається у чоловіків віком від 15 до 30 років, а також після 60 років; діти хворіють рідко.
Симптоми епідидиміту включають: наявність крові в спермі, болючий набряк калитки, гарячковий стан, дискомфорт у нижній частині живота або тазу, паховий біль, м'які, «опухлі» області паху на ураженій стороні, поява кісти (пухлини) в калитці, біль під час еякуляції, біль або печіння під час сечовипускання, біль в калитці, яка посилюється під час дефекації, та виділення з сечовивідного каналу (уретри). Гострий біль у мошонці є ознакою потреби невідкладної медичної допомоги.
Причини виникнення епідидиміту включають: потрапляння інфекцій (бактерії, віруси, гриби, інфекції, що передаються статевим шляхом, такі як гонорея, хламідіоз, гарднерели, трихомонади) з сечовивідного каналу через сім'явиносні протоки; застосування сечовивідних катетерів; ускладнені форми уретриту та простатиту; ускладнення після перенесеного епідемічного паротиту; утруднене сечовипускання через аденому; ускладнення при туберкульозі; травматичне ушкодження калитки; та переохолодження зовнішніх статевих органів.
Лікування епідидиміту може включати призначення ліків для лікування інфекції, що передається статевим шляхом (статеві партнери також повинні лікуватися), знеболювальних та протизапальних препаратів. Рекомендується ліжковий режим, піднімання калитки та застосування пакетів з льодом. У гострій формі при підозрі на інфекцію використовуються антибіотики, наприклад, азитроміцин та цефіксим для боротьби з гонореєю та хламідіями (фторхінолони не рекомендуються). Замість азитроміцину може бути застосовано доксициклін. Для випадків, викликаних кишковими організмами (наприклад, E. coli), рекомендуються офлоксацин або левофлоксацин. У дітей фторхінолонів та доксицикліну краще уникати. Важливо подальше відвідування лікаря для перевірки повного зникнення інфекції.